БЮРО ЗНАХІДОК. Вірш Костецького Анатолія

 

Скачати книгу віршів Анатолія Костецького >>>

БЮРО ЗНАХІДОК

Будь ласка,
заходьте!
Скоріше заходьте!
Усе,
що згубили,—
шукайте й знаходьте!
Я все
покажу вам,
що є на полицях.
Ви тільки,
будь ласка,
уважно дивіться.
Можливо,
на котрійсь
із наших полиць
ви знайдете те,
що згубили колись!

2

Отут
перед вами —
загублена совість.
Гадаю,
вона в нас
лише тимчасово:
без неї ж
не можуть
дорослі та діти
сусідці по парті
малюнок порвав.
А тільки
спитають у нього:
— Навіщо? —
Провину
він звалить одразу
на інших,
тому ні в дворі з ним,
ні в класі не грають.
Гадаю,
він скоро до нас
завітає...
Ну от, подивіться,
а що вам казав я!
Уже поспішає
по совість хазяїн!
— Ця совість,
я бачу,
належить тобі?
Будь ласка,
бери,
але більш не губи!

З

А тут на полиці —
роззява з роззяв,
найкращий ловець
і винищувач ґав.
Давно вже
усе він забув
і проґавив:
забув він
обов'язки й справи,
забув десь портфель,
рукавички красиві,
забув і про те він,
що мама просила.
А якось на ґаву
так рота роззявив,
що сам загубив себе,
бідний роззява!
Ще й досі
дивується всюди
народ:
од хлопця зоставсь
лиш роззявлений рот...
Як тільки
зустріне його
хтось із вас,
скажіть,
щоб зайшов за собою
до нас.

4

Ця купа велика —
загублений час.
Боюся,
що й місця
не вистачить в нас...
Ось —
час для навчання,
загублений в школі,—
його вже, напевно,
не вернеш ніколи!
Тут-
час допомоги
і мамам, і татам,
який у розвагах
втрачали завзято.
Там —
час для зарядки,
що в ліжках згубили
і разом зі спортом
у ліні втопили...
Тут стільки часу
погубили невчасно,
що я вже й не знаю,
куди його класти!
Напевно,
мені доведеться
на дверях
скоріше прибити
табличку фанерну,
щоб з неї
нарешті
довідався кожний:
«Загублений час
повернути
не можна!»

5

А онде
в куточку,
далекім і темнім,
лежить і страждає
загублена чемність.
Страждає
за хлопця якогось
страшенно!..
Він лізе
в тролебус,
немов навіжений,
всідається й дума:
«Усі ви
хоч трісніть, —
нізащо у світі
не встану я
з місця!»
Тому-то й страждає
так гірко та вперто
загублена чемність,
що може й померти...
Візьміть її швидше,
я дуже вас прошу,
а то, бідолаха,
загинути може!
...Як бачите,
є в нас
на що подивитись,
тому не соромтесь,
дорослі та діти,
будь ласка,
заходьте,
скоріше заходьте,
усе, що згубили,—
шукайте й знаходьте!
І все,
що вам треба,—
скоріше беріть.
Та більше
ніколи в житті
не губіть!

Анатолій Костецький

Скачати книгу віршів Анатолія Костецького >>>